Новий Закон України «Про вищу освіту» від 01.07. 2014 вніс достатньо кардинальні і часом досить неочікувані зміни в систему вищої освіти в нашій країні. Кожний добро- і не дуже добропорядний аналітик, говорячи про даний закон наголошує на його винятковості з точки зору покращення умов освіти та максимального приближення вітчизняних стандартів до західних. Не погодитися з цією позицією складно, адже, дійсно, надання автономії ВУЗам, скорочення кількості академічних годин навчання з метою спонукання студентів до самостійної роботи, можливість викладачів і студентів навчатися, практикуватися, стажуватися в інших вищих навчальних закладах України та закордоном та багато чого іншого інтригують і малюють в уяві зголоднілих до якісної освіти українців достатньо привабливі пейзажі цікавого, якісного, а головне, перспективного студентства, але в реальному житті даний закон лише дужче зав’язав тугу петлю на шиї незахищених студентів. Що я маю на увазі під цим, так це той факт, що кожний поважаючий себе ректор університету, так як згідно з новим регламентуючим їхню діяльність документом, він або вона має право займати пост ректора не більше двох термінів по 5 років, використовує таку автономію на власний не зовсім «розсудливий» розсуд.

Особисто мене, як студентку педагогічного університету імені Григорія Савича Сковороди просто-таки обурила непослідовність дій адміністрації університету в вересні-жовтні цього року: в кінці вересня, після того, як на початку цього місяця вступив у силу новоспечений законопроект, Іван Федорович Прокопенко під час ректорату вніс пропозицію про відміну написання дипломних робіт магістрами та спеціалістами, а натомість запропонував проводити випускні державні іспити отримання освітньо-кваліфікаційного рівня магістра чи спеціаліста. Більшістю голосів деканів факультетів, які були присутні на ректораті, цю пропозицію було утверджено, і уже в понеділок, після цього засідання, студентам 5 курсу майже всіх факультетів (за виключенням деяких) оголосили про відміну дипломних робіт. Думки студентів з цього приводу розділилися на два табори: прихильників и противників даного нововведення, але, як аргументував своє рішення сам Іван Федорович, таким чином адміністрація ВУЗу намагається боротися з плагіаторством, яке, на жаль, постійно присутнє в процесі написання наукових робіт.

Тим не менше, не минуло й місяця після відміни «дипломів», як ректор скасував своє попереднє рішення, й дав зелене світло нестримній науковій діяльності випускників 2015 року. На жаль, в ХНПУ не прийнято критикувати ректора, тим більше студентам, тим більше ректора, який так міцно обіймає свій пост вже більше 30 років! Таким чином студенти 5 курсу втратили майже місяць дорогоцінного часу, який би вони могли витратити на підготовку своєї дипломної роботи. Студенти опинилися в досить невигідному становищі, але виходу не маючи, взялися за роботу, бо не хотілося б провчитися в університеті 5 років, та так і не отримати цьому ніякого підтвердження.

Звісно, нарікати на ректора, який несе все ж таки повну відповідальність за роботу такого великого та активного організму, як ВУЗ, не зовсім доречно. В кінці кінців, всі ми трохи боїмося змін і в вирішальний момент часом просто не знаємо, як учинити. Хотілося б усе ж таки, щоб керівництво вищих навчальних закладів за підтримки викладачів мудро та доцільно проводило адміністрування університетів та інститутів, підпорядковуючи свою роботу діючому законодавству, та використовувало всі надані цим законодавством можливості й повноваження в інтересах обох сторін: і безпосередньо робітників вишів, і студентів. Адже наразі, повертаючись до описаної вище події, мимоволі згадуються прекрасні слова пісні геніального Володимира Висоцького: «Мне вчера дали свободу. Что я с ней делать буду?»

Додати статтю в каталог статей — безкоштовно …