Коли нагрянула криза, безліч молодих людей були змушені зробити цей болісний крок. Коли тобі вже давно за 20, повернутися жити в свою дитячу кімнату — це справжній шок. Все це схоже на подорож в минуле на машині часу.
У той вечір, коли Марія, 36 років, провела «першу» ніч в будинку своїх батьків, у неї було відчуття ніби вона знову стала маленькою дівчинкою. Там вона відчувала себе немов ув’язнена, яка відбуває термін в чотирьох стінах разом зі своїм маленьким сином, сплячим в ліжечку біля її ніг, а з кімнати батьків доносилися голосні звуки телевізора, які було чутно на весь будинок.

Думка повернутися в будинок своїх батьків приводила її в жах. Але коли батько її дитини пішов, і вона опинилася одна зі своєю нікчемно маленькою зарплатою продавщиці, вона спочатку намагалася триматися на плаву, але борги і рахунки все накопичувалися і накопичувалися один місяць, другий, третій … І настав той день, коли до неї в двері постукав судовий пристав, який приніс повідомлення про виселення з квартири, після цього вона остаточно здалася. Сьогодні Марія ділить витрати на воду, газ та харчування зі своїми батьками-пенсіонерами. Але також вона повинна питати у них дозвіл, коли їй потрібно піти кудись увечері і змушена вислуховувати докори, якщо забула купити хліб або залишила свої речі у вітальні. «В один прекрасний день я сказала своєму батькові: «З мене досить, ви ставитеся до мене як до маленької дівчинки, мені вже давно не 15. На що він мені відповів: «Поки ти живеш у моєму домі, буде так, як я сказав, а не інакше».

Розрив відносин, розлучення, звільнення, фінансові труднощі… Все це призводить до того, що у молодих людей не залишається вибору, вони змушені повернутися до батьків і визнати свою несамостійність або ж залишитися ночувати на вулиці. Як же живуть під одним дахом різні покоління? Почитавши декілька форумів в інтернеті по заданій темі можна зробити лише один висновок — незадоволення з обох боків. Позиція «дітей»: «Я повернулася до батьків 4 місяці тому і це просто нестерпно. Наша різниця у віці, звички, стиль життя занадто різні. Між нами утворилася величезна прірва». «Після декількох місяців проживання з батьками, моє життя перетворилося на справжнє пекло. Я повинен витрачати свій час на вислуховування докорів і критики. І позиція «батьків»: «Моєму онукові шість років, він живе з нами разом зі своєю 28 річною матір’ю, але мені здається, що їй 18, настільки вона безвідповідальна. Вона занадто багато гуляє і дбає тільки про себе. Я не знаю, чи зможемо ми все це витримати, адже ми вже давно не молоді». Коли ми повертаємося в будинок своїх батьків, ми повертаємося в своє дитинство.

«Протягом 5 місяців я зі своїми двома доньками жила в квартирі моїх батьків, — розповідає Світлана, — і я дійсно потребувала у їх розумінні і підтримці. Але замість цього мені довелося пристосовуватися до правил цього будинку: посуд має бути чистим, в кімнатах прибрано, і до того ж, я повинна була погодитися з їх манерою виховання моїх же дочок». З тих пір як Світлана знімає окрему квартиру, вона може залишити в раковині брудний посуд і з чистою совістю піти спати.
Батьки хочуть своїм дітям тільки добра, але коли у цих дітей з’являються свої власні, чи не пора послабити контроль і надати їм повну свободу дій?

Автор: Корнієнко Ольга                                              Просування сайту статтями на textbox.com.ua